Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

звично

Зви́чно нар. 1) Привычно. 2) Обычно, въ обычаѣ. К. ЦН. 301.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 131.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВИЧНО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВИЧНО"
Братій, -тія, м. = брат. Желех. Ум. братієчко. Желех.
Воскобійник, -ка, м. Воскобойникъ, воскобой и хозяинъ воскобойни.
Двихті́ти, -хчу́, -ти́ш, гл. 1) Колебаться. 2) Трястись. Така гладка: як іде, так аж двихтить. Харьк.
Димо́к, -мку́, димо́чок, -чку, м. Ум. отъ дим.
Доброгла́сний, -а, -е. Благозвучный. Страдания мученика Степана прославляємо, у тимпані доброгласнім піснь йому воспіваємо. Чуб. ІІІ. 180.
Заману́тися, -не́ться, гл. безл. Захотѣться. Заманулось як серед зіми криги. Ном. № 5336. Заманулось їсти старенькій. Г. Барв. 370.
Кури, -рей, мн. отъ кур и кура.
Поруйнувати, -ну́ю, -єш, гл. Разрушить (во множествѣ).
Спотикачі нар. Спотыкаясь.
Сциклини, -лин, ж. Моча.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗВИЧНО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.