Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

звичай

Зви́чай, -ча́ю, м. 1) Обычай; обыкновеніе. А я такий звичай маю, що по повній випиваю. Чуб. V. 1096. свої́м звич́аєм. По обыкновенію, по своему обыкновенію. Сходились люде і своїм звичаєм навчав їх. Єв. Мр. X. 1. 2) Приличіе. І дітки звичай знають. Ном. № 2850. Слово неправдиве звичаю не знає. Лавр. 123. 3) Нравъ. Ум. звича́єк, звичає́чок. Поміж людьми помоталася, звичаєчків та набралася. МУЕ. III. 160.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 130.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВИЧАЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВИЧАЙ"
Вісточка, -ки, ж. Ум. отъ вість.
Гонорува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Тщеславиться, гордо держать себя. Як з мужиків вилізе в підпанки, то вже так і гонорує: простому чоловіку і руки не подасть. Волынск. у.
За́верба, -би, ж. и за́вербник, -ка, м. Родъ Раст. изъ породы Salix. Вх. Зн. 18.
Помилуватися, -луюся, -єшся, гл. 1) Полюбоваться. Парубок постояв на згірку, помилувався красою околиці. Мир. ХРВ. 8. 2) Поласкать другъ друга. Поцілуймося, помилуймося, хто кому рад. Чуб. IV. 239.
Поміжник, -ка, м. Сосѣдъ по земельнымъ владѣніямъ.
Поназдоганяти, -ня́ю, -єш, гл. Догнать (многихъ).
Пообгороджуватися, -джуємося, -єтеся, гл. Обгородиться (о многихъ).
Соколонько, -ка, соколочок, -чка, м. Ум. отъ сокіл.
Чіпчик, -ка, чіпчичок, -чка, м. Ум. отъ чіпок.
Шубочка, -ки, ж. Ум. отъ шуба.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗВИЧАЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.