Брикатися, -каюся, -єшся, гл. 1) Лягаться. Знай, кобило, де брикати. І все кобилок поганяє, що оглобельна аж брикає. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. 2) Артачиться; капризничать, зазнаваться. Пархоме! в щасті не брикай: як більш нема, то й так нехай.
Виколупувати, -пую, -єш, сов. в. виколупати, -паю, -єш, виколупнути, -ну, -неш, гл. Выковыривать, выковырять. Хоч із-за нігтя виколупни, та дай.
Гайовий 2, -вого, м. Лѣсной сторожъ.
Ґрузло, -ла, с. Комъ, куча. Ґрузли снігу.
Мандріве́ць, -вця́, м. Странникъ; путешественникъ.
Ма́те́рно нар. По матери, по матерщинѣ. Лаяти матерно.
Невидомий, -а, -е. Темный, непроглядный. Темна нічка, невидома.
Підкидчата, -чат с., мн. Маленькіе саночки, которыя при перевозкѣ дерева подставляются подъ тотъ его конецъ, который виситъ съ большихъ саней.
Роспинатель, -ля, м. Распинающій, переносно: мучитель. Роспинателі поділили одежу його. Роспинателям народним, грядущим тиранам.
Скозачити, -чу, -чиш, гл. Оказачить. Скозачені панки.
