Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

постукач

Постукач, -ча, м. Встрѣчено въ слѣд. пословицѣ: Аби б був послуха́ч, а постукач буде. Ном. № 5432. Повидимому, пословица значитъ: лишь-бы былъ тотъ, кто повинуется, а приказывающій (толкающій, бьющій) найдется. Въ такомъ случаѣ постукач = тотъ, кто бьетъ кого.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 372.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОСТУКАЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОСТУКАЧ"
Альки́р, -ру, м. Отдѣленная перегородкой отъ большой світлиці комнатка, служащая спальней и дѣтской. Чуб. VII. 382. Ум. Альки́рик. Ми сидимо в світлиці, а він і притаївсь у алькирику.
Владання, -ня, с. Обладаніе.
Зажни́вний, -а, -е. Относящійся ко времени жатвы. зажнивні пісні. Пѣсни, которыя поютъ во время жатвы.
Заку́длати, -лаю, -єш, гл. Взъерошить, запутать (волоса). Заспаний, закудланий. О. 1861. VI. 77.
Злукавнувати, -ную, -єш, гл. = злукавити. Не можна було йому злукавнувати. Кв. І. 72.
Калкий, -а, -е. = кальний.
Красовиця, -ці, ж. Красавица. Що то вже за молодиця була красовиця! МВ. ІІ. 182.
Проділити Cм. проділяти.
Розчухувати, -хую, -єш, сов. в. розчухати, -хаю, -єш, гл. 1) Расчесывать, расчесать (тѣло). Турн собі розчухав литку. Котл. Ен. V. 59. 2) Понимать, понять, сообразить. Спасибі! — сказав голосно Уласович, не розчухавши, що йому наговорив пан Пістряк. Кв. І. 91.
Ужинок, -нку, м. 1) Количество сжатаго на нивѣ хлѣба. 2) Часть нивы, сжатая хозяиномъ сосѣдней нивы.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОСТУКАЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.