Грома́діння, -ня, с. Сгребаніе (травы, скошеннаго хлѣба), разгребаніе (горящихъ углей въ печи). Косовиця. Тут уже й Мотрі робота — громадіння.
Локши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. 1) Рѣзать на мелкіе куски. 2) Бить; рубить. Так в гніві сильно їх локшив. Як назбігалось людей!.. Хто з сокирою, хто з ціпком, хто з вилами, а жінки з кочергами, — давай локшити того вовка.
Повстромлюватися, -лююся, -єтеся, гл. Воткнуться (во множествѣ). Сіно повстромлювалося в дірки.
Поліпити, -плю́, -пиш, гл.
1) Слѣпить, вылѣпить (во множествѣ). Вареники поліпили.
2) Облѣпить, замарать (во множествѣ). Сир їли, — зуби поліпили. Поліпіл кошелю.
3) Прилѣпить (во множествѣ). Пішла в церкву стара баба, свічок накупила, де була яка ікона, всюди поліпила!
Прилепеткуватий, -а, -е. ? На вгороді лепеха прилепеткувата.
Рябко, -ка, м. 1) Родъ варенаго кушанья изъ пшена и гречневой муки. Вбірали.... хрін з квасом, редьку, буряки, рябка, тетерю, соломаху. Чого то з сього святого хліба не зробиш? усячини: діда, братки, рябка, сучку, каленика.... 2) Кличка собаки. Як Рябка годують, так Рябко й гавка. 3) Названіе пестраго кота. Ой ти, коте-рябку!
Торкотання, -ня, с. = торохтіння.
Хвантя, -тя, с. Одежда, платье.
Чудово нар. Чудно, Гляньмо ж з міста вниз на Рось і на Заросся. Як же там хороше, як чудово!
Чутком нар. Слыхомъ. А ні видком не видати, а ні чутком не чувати.