Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

затирач

Затира́ч, -ча́, м. Инструментъ, которымъ прорѣзываютъ бочары въ клепкахъ углубленіе для вставки дна. Cм. затирати 4. Шух. І. 250.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 107.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАТИРАЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАТИРАЧ"
Більмач, -ча, м. = більмак. Желех.
Визівнути, -ну, -неш, гл.духа. Испустить духъ. Бито коло стовпа киями поти, поки й духа визівнув. К. ЦН. 216.
Ґура́льня, -ні, ж. Водочный заводь.
Ігуменя, -ні, ж. Игуменья.
Мокри́ця, -ці, ж. 1) Раст. Alsine media. Лв. 96. 2) = мокрина. Вх. Уг. 252.
На́голос, -су, м. Удареніе. Желех. Наголос положити. Поставить удареніе.
Надзвича́йно нар. Необычайно, чрезвычайно.
Пороздавати, -даю́, -єш, гл. Раздать (во множествѣ). Як померли сини, так вони всю одежу їхню пороздавали за царство душі. Харьк. у.
Румсати, -саю, -єш, гл. = рюмсати. Що ж Хівря? Румсає. Г. Арт. (О. 1861. III. 96).
Тварюка, -ки, ж. Ув. отъ тварь. Драг. 341.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАТИРАЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.