Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

затинати

Затина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. затну́ти и затя́ти, -тну́, -не́ш, гл. 1) Ударять, ударить. Скоро Лях-Бутурлак теє зачуває, Кушку Самійла у щоку затинає. Макс. 37. Як до ліса доїжджає, дубиною затинає. Чуб. V. 933. Затяла її в пику. Н. Вол. у. 2) Ударять, ударить рубящимъ или рѣжущимъ орудіемъ, начинать, начать рубить, рѣзнуть. 3) — кому́. Допекать, допечь, укорять, укорить. Хазяйка смика діда за рукав, щоб він уважив панотцеві, а хазяїн уговорює попа, щоб він не затинав старенькому. Стор. І. 240. 4) Дѣлать, сдѣлать что съ энергіей, съ жаромъ. Сопілка зуба затинала. Котл. Ен. І. 19. На вигоні дівчата затинають веснянки. Греб. 401. Затинає по-лядськи.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 106.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАТИНАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАТИНАТИ"
Висиня, -ні, ж. = височиня. Волч. у. (Лободовск.).
Воркітня, -ні, ж. Мурлыканіе.
Зла́мувати, -мую, -єш, сов. в. злама́ти, -ма́ю, -єш, гл. 1) Сламывать, сломать. 2) Нарушать, нарушить. Зламати слово, присягу. K. Досв. 66. Був зламаний закон Мойсеїв. Єв. І. VII. 23. Байда... не зламав своєї віри. К. ЧР. 83.
Мусульма́нський, -а, -е. Мусульманскій. Гареми мусульманські. К. МБ. XI. 152.
Напі́рнач, -ча, м. 1) Та часть старинной чернильницы, въ которую вкладывавались перья, родъ пенала, составлявшаго одно цѣлое съ чернильницей. 2) = напірник.
Паювання, -ня, с. Дѣлежъ. К. ЦН. 243.
Розсадити Cм. розсаджувати.
Розстилати, -ла́ю, -єш, сов. в. розіслати, -стелю́, -леш, гл. Разстилать, разослать. Та й розіслав королевич шовковий ковер. Чуб. V. 772. На шпилях стоять дуби зубчастою стіною, розіславши міцне гілля з широким листом по синьому небу. Левиц. І. 204. За сонцем хмаронька пливе, червоні поли розстилає. Шевч. 445.
Сембреля, сембри́ля, -лі, ж. Плата слугамъ, нанятымъ рабочимъ. Вх. Зн. 62. Вознагражденіе натурой (молочными продуктами), даваемое гуцуломъ, хозяиномъ стада своимъ пастухамъ. Шух. I. 190. Фалиться неситий, що й сембрелю не виплатить. Федьк. III. 113.
Ткацький, -а, -е. Ткацкий. Ткацький цех. Котл.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАТИНАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.