Віхоть, -хтя, м. 1) Мочалка, употребляемая при мытьѣ посуды, утвари и пр. 2) Пучекъ соломы. Віхоть соломи на устілку. Далі трохи присвоєне, стануть палить степи: вийде чоловік у поле, — викреше огню, положить його у солом'яний віхоть, розмаха гарненько та й кине. 3) Горящій клокъ, уносимый вѣтромъ съ пожара. упав віхоть. Случилось несчастье, непріятность. Здається, що сей чоловік буває і крутиться у нас за тим, що дуже поганий віхоть упав, — і він не зна, як перебути сей час. Ум. віхтик.
Дражни́ти, -ню́, -ниш, гл. Дразнить, сердить. Пусти мене, моя мати, на юлиці погуляти; пусти мене, моя мати, я не забарюся, тілько хлопців подражню да й назад вернуся. Собак дражнили на дворах. 2) Прозывать, называть. Пішли ми вп'ять по сліду і як раз у се село зайшли, як його дражнять, — не знаємо.
Насва́тати. Cм. Насва́тувати.
Підможка, -ки, ж. = підмога. Усе думала, що він своїм коханням мені на життя підможку дасть.
Присвоїтися, свою́ся, -їшся, гл. Сродниться. Із чужим, як проживеш днів з двадцять, та й то присвоїшся, а то ж таки брат рідний.
Родіння, -ня, с. Рожаніе, роды. Мати з родіння померли.
Рядитися, -джу́ся, -дишся, гл. Собираться, готовиться. Пріч рядися, а хліб сій.
Сповенити, -ню́, -ниш, гл. Наполнить, напитать (жидкостью). Ти своєв сиров кровєв землю сповенила.
Терлиця, -ці, ж.
1) Трепалка, снарядъ для трепанія льна, пеньки. Части ея: ножки — со́хи, на нихъ опираются стоящія ребромъ и параллельно дощечки — ре́бра, сте́гна, пространство между которыми называется жоліб, въ послѣдній падаетъ ме́чик съ фосто́м (ручкой) съ одного конца, а съ другого онъ прикрѣпленъ чо́пиком. Тіпає плоскінь або матірку, скрипить терлиця під повіткою. Ум. терличка.
Чеплія, -лії, ж. = чаплія.
