Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зверхник

Зве́рхник, -ка, ж. Начальство, старшій, власть имущій. Нові там зверхники запанували. К. МБ. II. 132.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 129.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВЕРХНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВЕРХНИК"
Бубусі гл. Дѣтск.: падать, упасть.
Граба́рство, -ва, с. Занятіе земляными работами.
Жерло́, -ла́, с. = жерело. Знахарі жерло забили у криниці — тепер нема де напитись холодної водиці.
Зази́в, -ву, м. Зазывъ, приглашеніе. Прилуц. у.
Карахвет, -та, м. Карась. Бач, які гарні карахвети ловляться. Екатерин. г.
Ля́панець, -нця, м. 1) Оплеуха, пощечина. По пиці ляпанця дасть. 2) мн. ляпанці. Туфли, шлепанцы.
Розцвітати, -та́ю, -єш, сов. в. розцвісти́, -ту́, -те́ш, гл. Расцвѣтать, расцвѣсти. То не вишня-черешня розцвітає. Чуб.
Сікунка, -ки, ж. = сікавиця. Вх. Пч. II. 19.
Шаховка, -ки, ж. Ум. отъ шахва.
Шонтавий, -а, -е. = шанталавий. Вх. Зн. 82.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗВЕРХНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.