Арті́ль, -лі, ж. Артель.
Блазнитися, -ню́ся, -ни́шся, гл.
1) Ребячиться, шалить.
2) Соблазняться. Як настане горе, зараз блазняться.
Досо́хнути Cм. досихати.
́Євірниці, -ниць, ж. мн. = порічки.
Мару́да, -ди, об. Копотунъ, копотунья, мямля, мѣшкотный.
Невилазний, -а, -е. Непроходимый, невылазный, изъ котораго выбраться, вылѣзть нельзя. Невилазне болото.
Попелюха, -хи, ж.
1) Хохлатый жаворонокъ, Alauda rustica.
2) Тля травяная.
2) = попелюх 2.
Чорт, -та, м. 1) Чортъ. Бога хвали, чорта не гніви. чорт-ма, чорт-мало, чорт-матиме. Нѣтъ, не было, не будетъ. Їв би паляниці, та зубів чорт ма. Ой тим же я не прийшов, що чорт-мало підошов. Коли без перестанку гулятиме, то й сорочки чорт-матиме. чорт зна хто, що, де, куди, як.... Чортъ знаетъ кто, неизвѣстно кто, что, гдѣ, куда, какъ. чорт зна що, хто — также: дрянь, гадость, плохой человѣкъ, предметъ. чорт зна як — также: плохо, скверно. Чорт зна що в лаптях, та й то москаль. Чорт зна що, не Брути! Чорт зна що плутає. Як чор-зна що, — не чепать, щоб і посудини не запаскудить. Робиш ти, працюєш, та на чорт зна кого. Жили, жили, та чор-зна де й ділися. Заїць тоді ж забіг чор-зна куди. Чорт його зна, як і вчитись. Чорт батька знає, як співають! Въ томъ же значеніи: чорт-віть що! до чо́рта. Много, масса. Чимало таки козаків і панів до чорта. 2) Родъ игры. Ум. чортик, чорто́к. Ув. чортисько, чортище. Чортяка.
Шість, -тьох числ. Шесть. шістома, шістьма. Шестью.
Щебетливість, -вости, ж. Болтливость.