Виява, -ви, ж. 1) = вияв. 2) Открытіе, обнаруженіе.
Гурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. 1) Гудѣть, журчать. Де взялися бурі й вітри, — і стучать, і гурчать. Дощ гурчить. 2) Ворковать. На церкві голуб гурче. 3) Рычать. Іди у ліс, будеш медведьом та й будем гурчати, поки світа. 4) О свиньѣ: имѣть случку.
Зді́бність, -ности, ж. Пригодность, годность; способность. Постеріг я в нім тогді велику здібность до поетичного критицізму.
Зи́чити, -чу, -чиш, гл. Желать, хотѣть. Нехай ті плачуть, що нам зле зичуть. Старий Гуня доброго тобі здоров'я зичить.
Карноушка, -ки, ж. Съ маленькими ушами. А ягнички картушки поскакали коло грушки.
Повисолоплювати, -люємо, -єте, гл. Высунуть (языкъ, о многихъ). Шість левів язики повисолоплювали.
Покороткуватий, -а, -е. = покороткий. Старенька дерга покороткувата.
Примуляти, -ляю, -єш, гл. Нажать, надавить.
Пуздракуватий, -а, -е. Одутлый, одутловатый? Він був собі якийсь малий, пуздракуватий та болізний.
Сідий, -а, -е. = сивий. Зажурилась Хмельницького сідая голова.