Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Двірня́чка, -ки, ж. = Двірка.
Дужінь, -жені, ж. = дужість. Вх. Зн. 16.
Звіря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. вві́рити, -рю, -риш, гл. 1) Провѣрять, провѣрить, вывѣрять, вывѣрить. Я його вже звірила за того карбованця. Н. Волын. у. Я звірив на собі, що нема й гірше, як води вип'єш з холоду. О. 1861. V. 70. 2) Довѣрять, довѣрить. Він на ню звіряв усе своє добро. Зміев. у.
Конопельний, -а, -е. Пеньковый. Конопельна нитка. Ком. II.
Перестання, -ня, с. = перестан. Добре учеляпився дощ, — нема йому перестання. Н. Вол. у.
Порозбиватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. То-же, что и розбитися, но во множествѣ.
Привітати, -та́ю, -єш, гл. Принять, привѣтствовать. От воно і вклонилось, і привітало мене чепурненько. МВ. І. 18. Тую галеру із грізної гармати, привітайте, гостинця їй дайте. Лукаш.
Сипанець, -нця, м. Амбарь (для ссыпки зерна). Вх. Зн. 63. Желех.
Смородливість, -вости, ж. Смрадность.
Сорочина, -ни, ж. Рубашка. Грин. III. 525. Зося посадила коло себе хлопчика в білій сорочині. Левиц. І. 288.