Вернець, -нця, м. = вочкарь.
Випірнути, -ну, -неш, гл. Вынырнуть. Випірнув з води.
Клопота, -ти, ж. = клопіт. Гроші невеликі, але клопота. Ум. клопоточка. Та троє дітей покинула, а четверте в сповиточку та на мою клопоточку.
Пашня, -ні́, ж.
1) = пашниця. Міх з пашнею. Куди се Бог носив? — А на базарь пашню возив.
Помок, мку, м. = помка. Плив без помку. Як би я се все у помку держала! а то ж воно мені не нужне, то й забулось. Cм. помка, помки.
Рипіти, -плю, -пиш, гл. Одн. в. ри́пнути, -ну, -неш, гл. Скрипѣть, скрипнуть. На нозі сапян рипить, а в борщі трясця кипить. Ой скриплять, риплять мої ворітечка. Вози риплять, ярма бряжчать. Рипнули двері, увійшла наша Одарка.
Ростун, -на, м. Порода льна, сѣмена котораго сами выскакиваютъ.
Стидно нар. Стыдно. А з хорошою та й уродою та не стидно й меж люде.
Усоромити, -млю, -миш, гл. Пристыдить.
Учепитися, -плюся, -пишся, гл. 1) Зацѣпиться. Воли не стоять.... ярмом учепились. 2) — за. Ухватиться, схватиться за, прицѣпиться къ. Учепиться за поли. Стар. Як реп'ях той. учепиться за латані поли. Хоть же я, молода дівчино, в полі заблужуся, — ти прийдеш жито зажинати, я за тебе вчеплюся. 3) Съ род. п., съ предл. до или безъ него. Пристать, привязаться. Найперше до Масі вчепилась: то ти, каже, вкрала. Кого біда учепиться, того тримається і руками, і ногами. Учепився, як гріх села. 4) Прорости и укорениться. Дарма, що зерно зверху не гаразд заволочено, а підуть дощі, то воно вчепиться.
