Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

докучати

Докуча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. доку́чити, -чу, -чиш, гл. Надоѣдать, надоѣсть, докучать, докучить, досаждать, досадить. Шевч. 448. Мухи йому не докучають, бо тоді ще ніяка нужа не буває. Осн. 1862. V. А старший хлопчик лазить, голосить та докуча матері. Кв. Та вже ж мені та докучила та чужая та сторононька. Лукаш. 11. Біда докучила. Мет. 66. Я стала докучати своїй матері, щоб дула мені їсти. Рудч. Ск. І. 79. Также безлично. Чуб. V. 10. Повернусь на другий бік, або що, бо вже докучило одним боком лежати. Рудч. Ск. II. 92.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 415.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОКУЧАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОКУЧАТИ"
Діва́сенька, -ки, ж. Ум. отъ дівася.
Капарство, -ва, с. 1) Жалкая жизнь. 2) Плохая работа. Желех.
Лінува́ння, -ня, с. Лѣность.
Нагусти́, -ду́, -де́ш, гл. Нагудѣть.
Огледітися, -джуся, -дишся, гл. = оглядітися. Тепер у дворі гості, ніколи й огледіться за мною. МВ. І. 72.
Остаріти, -рію, -єш, гл. Постарѣть. Вх. Уг. 256.
Підісковий, -а, -е. Относящійся къ підіску. підіскове долото́. Долото, которымъ дѣлаютъ желобъ въ оси, чтобы вставить підісок. Черк. у.залізо. Желѣзо рѣзкое толстое, употребляемое для підісків. Вас. 198.
Понавкруги нар. = навкруги. Понавкруги ніде нічого не видно й близько. Мнж. 149.
Прикотити, -ся. Cм. прикочувати, -ся.
Хабарь, -ря, м. Взятка. Визвольте мене, бо з голоду пропаду, або буду хабарі брати. Св. Л. 319. Тілько грошики лупили і одбірали хабарі. Котл. Кн. Ум. хабарик.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДОКУЧАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.