Відсуджувати, -джую, -єш, сов. в. відсудити, -джу, -диш, гл. 1) Присуждать, присудить въ чью пользу. Вам громада відсудила. Одсудили мою землю Бог знає й кому. 2) Отсовѣтовать, совѣтами или наговорами отбивать, отбить, отстранить одного отъ другого. Відсудилисьте мого друга від мене. Нема того, що любила, і немає, і не буде — одмовили вражі люде, одраїли, одсудили, щоб ми в парі не ходили.
Дітво́ра, -ри, ж. соб. Дѣти, ребятишки. Лихо з дітворою та ще з малою. Дітвора сокоче, дітвора клекоче, а мати раденька дітворі маленькій.
Любо́та, -ти, ж. Наслажденіе, удовольствіе. Любота глянути на молодят, як вони гарненько живуть укупці.
Мітли́чина, -ни, ж. = мітлиця, ж.
Остюкуватий, -а, -е. Остистый, колючій. Борода стирчала чорна, остюкувата, давно, мабуть, не бачила скіска.
Поворітка, -ки, ж. Поворотъ на дорогѣ.
Такувати, -ку́ю, -єш, гл. = атакувати. Січ токували.
Тонісій, -я, -є. = тонісінький.
Чередничок, -чка, м. Ум. отъ чередник.
Черешняк, -ку, м. Coccothraustes vulgaris. Cм. чупкар.