Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гогіт

Гогіт, готу, м. 1) Ржаніе. 2) Сильный и продолжительный звукъ, шумъ. Cм. гоготати. (На ярмарку) гогот та рейвах. О. 1862. VI. 98.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 296.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОГІТ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОГІТ"
Жовтоли́ций, -а, -е. Желтолицый.
Заплі́скувати, -кую, -єш, сов. в. заплеска́ти, -щу́, -щеш, гл. 1) Прибивать, прибить поверхность почвы дождемъ. 2) Расплющивать, расплюснуть конецъ чего-либо.
Здо́хти Cм. здихати.
Змоскалілий, -а, -е. Обрусѣвшій. О. 1861, XI. Св. 44.
Океан, -ну, м. Океанъ. Океан колишеться ревучий. К. МБ. II. 124.
Пластовень, -вня́, м. Хлопья снѣгу. Сніг іде пластівнями.
Розя, -зі, ж. Дѣтск. розга. О. 1862. IX. 119.
Спочив, -ву, м. Отдыхъ. Погоня вставала, мене в тернах на спочиві минала. Макс.
Уляпувати, -пую, -єш, сов. в. уляпати, -паю, -єш, гл. Обрызгивать, обрызгать, забрызгать.
Шкаред, -ди, ж. = шкарідь. Вх. Лем. 485.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОГІТ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.