Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гогіт

Гогіт, готу, м. 1) Ржаніе. 2) Сильный и продолжительный звукъ, шумъ. Cм. гоготати. (На ярмарку) гогот та рейвах. О. 1862. VI. 98.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 296.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОГІТ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОГІТ"
Загнива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. загнисти́ и загни́ти, -нию́, -є́ш, гл. Загнивать, загнить. Чуб. V. 388.
Зголо́джений, -а, -е. Проголодавшійся. Зголоджена голота. К. ЦН. 298.
Кугикати, -каю, -єш, гл. Кричать: куги! куги! Вх. Лем. 429.
Макольо́ндра, -ри, ж. и макольо́ндрик, -ка, м. = макопійка. Вх. Пч. II. 10.
Назу́стріч нар. Навстрѣчу. А москалі їй назустріч, як один верхами. Шевч. 88.
Опарканити, -ся. Cм. опарканювати, -ся.
Причалапати, -паю, -єш, гл. Приплестись.
Скоп, -па, м. Кладеный баранъ. Вх. Пч. II. 6.
Спильна нар. Пристально. Спильна на синєє море собі поглядає. АД. І. 188. Ум. спильненька.
Терпуга, -ги, ж. Водка. Угор.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОГІТ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.