Гнетючка, -ки, ж. = гнетуха.
Зборгуви́ти, -гу́ю, -єш, гл. Раздать въ долгъ. Увесь крам зборгував, а грошей кат-ма.
Напха́ти, -ся. Cм. напихати, -ся.
Подубіти, -біємо, -єте, гл.
1) Окоченѣть. Руки подубіли.
2) Замерзнуть, умереть, замерзнувъ. Діти ж голі... подубіли на морозі.
Роз'їздити, -джу, -диш, гл. Испортить ѣздой. Роз'їздили греблю.
Рушати, -ша́ю, -єш, сов. в. рушити, -шу, -шиш, гл.
1) Двигать, двинуть, трогать, тронуть, шевелить, пошевелить, шевельнуть. Чорненьке маленьке щонабільшу колоду рушить. Сват, не сват, а мого не руш нічого. Не руш чужого. Як улана не любити, як же за ним не журити: ой як рушить очима, — вийме душу плечима; ой як рушить плечима, пройме душу очима.
2) Двигаться, двинуться, трогаться, тронуться. Сам Хмельницький наперед всіх рушав. Ой як будете, вірне товариство, з Перекопу рушати, то не забувайте, вірне товариство, і моїх волів заняти. Та й рушимо тихесенько в далеку дорогу. Вітрець рушив. Рушай! Трогай! Мартъ!
Слюз, -за, м. 1) Слизь. 2) = слиз.
Стріч, нар. На встрѣчу. Біжить стріч Іван.
Труха, -хи, ж.
1) Измельченное сѣно.
2) Кроликъ, Lepus cuniculus.
Шляхтич, -ча, м. Дворянинъ. Було тут три шляхтичі; два пило — платило, а третій пив — зброю лишив.