Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дід

Дід, -да, м. 1) Дѣдъ. То ж мій дід — материн батько. Васильк. у. 2) Старикъ. Стор. МПр. 77. Чуб. ІІІ. 109. Сердилась баба на діда, а дід того не знав. Ном. № 3473. Вѣжливость сельская требуетъ, чтобы всякій молодой и среднихъ лѣтъ человѣкъ называлъ ді́дом каждаго старика. Чуб. VІІ. 355. 3) Нищій. Захтів у діда випросить хліба. Ном. № 4792. 4) Чучело на огородахъ, чтобы отпугивать птицъ; то-же башта́нний дід — на бахчѣ. Сим. 200. 5) Родъ танца. Дай хліба — поскачу діда. Ном. № 12296. 6) Раст. Cirsium lanceolatum Scop. 7) Снопъ соломы или камышу, сложенный такъ, что половина вершками в одну сторону, а половина въ другую. О. 1862. V. Кух. 29, 37. МУЕ. ІІІ. 56. 8) Родъ кушанья, приготовляемаго изъ пшена и муки; то-же, что и лемішка изъ ржаной муки. О. 1862. V. Кух. 37. 9) Діди́. а) Предки, дѣды. б) Поминовеніе усопшихъ на Ѳоминой недѣлѣ. в) Тѣни по угламъ комнаты. невеселі ті коротенькі пилипівчані дні.... день похожий на вечір, а вечір на ніч. по закутках зрана до вечора стоять діди. Левиц. Пов. 42. Связанные попарно початки кукурузы, висящіе, какъ украшеніе, въ гуцульскихъ хатахъ подъ образами. Шух. I. 100. Ум. Дідо́к, дідо́чок, діду́нь, діду́ньо, діду́нечко, діду́сь, Шевч. 206, діду́сик, діду́сьо, діду́сечко. Ув. Діди́ще, дідуга́, дідуга́н. Еней заснув і бачить снище: пред ним стоїть старий дідище. Котл. Ен. V. 7.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 388.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДІД"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДІД"
Верховодиця, -ці, ж. = верховода = оклій. Вх. Пч. II. 18.
Заги́джувати, -джую, -єш, сов. в. заги́дити, -джу, -диш, гл. Запакощивать, запакостить.
Закиса́́ти, -са́ю, -єш, сов. в. закиснути, -ну, -неш, гл. Закисать, закиснуть. Очі закисатимуть. Мнж. 166.
Зе́мський, -а́, -е́ 1) Земскій. 2) Земной. Прийшов царь земський до царя Будимира. Ном. стр. 294. № 125.
Коко I меж. Выражаетъ клохтанье курицы. А курочка коко да коко. Чуб. V. 113.
Крихта, -ти, ж. 1) Крошка. Голодувала часто, оставляючи дитині і посліднюю крихту. Кв. І. 213. 2) Малость. Приніс я тобі грошенят крихту: п'ять карбованців. МВ. (О. 1862. ІІІ. 76). 3) Крошка — ласкательное слово, прилагаемое къ людямъ (употребляется преимущественно въ формѣ уменьшит.) Серце моє, крихто моя! Ум. крихітка, крихточка. В чужу землю чужі люде мене заховають, а своєї ся крихотка надо мною ляже. Шевч. 73. Так гуртом по християнській і поховали мою крихітку. Г. Барв. 532. В мене в хазяйстві зайва крихточка не пропаде. Левиц. Пов. 63.
Обчищати, -ща́ю, -єш, сов. в. обчистити, -щу, -стиш, гл. Обчищать, обчистить. Криничка і говорить: «дівчино голубонько, обчисть мене». Рудч. Ск. II. 55.
Приплинути, -ну, -неш, гл. = приплисти.
Туршукуватий, -а, -е. . — ліс Молодой и густой лѣсъ. Шух. І. 18.
Укувати, укую, -єш, гл. Заковать, оковать. Скажу тебе в кайдани вкувати. Гол. Білі ніженьки в кайдани вкували. АД. І. 82. 2) Сковать, наковать. Вкуй кілька цвяхів. Як мама не вділила, то коваль не вкує, т. е. если нѣтъ природныхъ, способностей, то искусственно ихъ не создать. Вас. 209.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДІД.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.