Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вильоти, -тів, м. мн. Откидные рукава. Чи не той се Микита, що з вильотами свита? Мет. 468.
Вовчук, -ка, м. Молодой волкъ. Рудч. Ск. І. 129.
Гилля 2, -ля, с. соб. = гілля.
Значкий, -а́, -е́ Мѣченый, замѣтный. имѣющій знакъ.
Зникати, -ка́ю, -єш, сов. в. зник(ну)ти, -ну, -неш, гл. Исчезать, исчезнуть, пропадать, пропасть. Що гинуть без сліду, що мов сон зникають. К. Досв. 53. Щоб ти не зросло більше — таке і зникло. Ном. № 8713. Удень її не бачили: робила при панії, а ввечері знов зникла. МВ. ІІ. 44. Не знала, чого й куди Василь її дівався; чи на довго він зник; чи вернеться і коли ще то буде. Кв. І. 65. І в той час скирти і клуня зайнялись і зорі зникли. Шевч. 335.
Первозімки, -ків, м. мн. Начало зимы. Волч. у.
Поспольство, -ва, с. = поспільство.
Струга, -ги, ж. Ручей, струя.
Струпкий, -а, -е. О пути: покрытый замерзшею грязью, кочковатый. Струпка дорога, бо кал замерз погружений. Волч. у.
Тонучий, -а, -е. Утопающій. Тонучий і бритви хопиться. Ном. № 9784.