Відбування, -ня, с. Исполненіе, отбываніе, отработка.
Жупа́ння, -ня, с. соб. отъ жупан. На що ж ти, моя доню, вважала, що ти того запорожця сподобала? На жупання, моя мати, на жупання.
Левержет, -та, м. Клокъ волосъ, оставленный спереди надо лбомъ на совершенно остриженной головѣ мужчины; въ настоящее время такъ стригутъ лишь дѣтей. Образецъ стрижки Cм. на портретѣ лубенскаго полковника Максима Ильяшенка.
Ново нар. Вновь. Ново населилося село, а давніш не було.
Обрубка, -ки, ж. Опушка тулупа.
Порклиця, -ці, ж. = порплиця 1.
Примерзати, -за́ю, -єш, сов. в. примерз(ну)ти, -зну, -неш, гл.
1) Примерзать, примерзнуть. Примерзла кладка до криги, треба вирубувати.
2) Зябнуть, озябнуть. Стали мої білі ніжки примерзати. Трошки снігом притрясає, бурлак в полі примерзає.
Прястися, -ду́ся, -дешся, гл. Прясться. Одному на трісочці прядеться, а другому й веретінце не хоче. Чогось мені не прядеться.
Туга 1, -ги, ж. Горесть, печаль. Волить моя голівонька, ще й серденько в тузі. Він їм тугу розганяє, хоч сам світом нудить. Стала к їх серцям велика туга налягати. Ум. туженька, тугонька. Серцю туженьки завдав.
Чубок, -бка, м.
1) Хохолокъ (у человѣка, у птицы). Який дудок, такий чубок. Де не взявся сизокрилий голубок, як ухопить горобчика за чубок.
2) Верхъ (въ насыпанной мѣрѣ); прибавка. Насипле повну чвертку, а зверху згорне чубок; то те, що згорнув, лишаєся на землі, а те, що в чвертці, то єго. Кілько літ має ваша панна? — Сорок ще й з чубком.
3) Чубок. Стебелекъ растенія? Взяла вона чубок бервінку.