А́хати, -хаю, -єш, сов. в. а́хнути, -ну, -неш, гл. Ахать, ахнуть. Гості ахали, дивувались, хвалили книжки. І багата, і хороша, хто погляне — ахне.
Відбутний, -а, -е. Употреблено въ загадкѣ изъ сказки въ приложеніи къ салу, въ значеніи: такой, которымъ отбываютъ всякія нужды. А чого от вам подавати: чи одбутного, чи прибутного?... Сало одбутне, бо ним усякі зачіпки одбувають.
Запро́шувати, -шую, -єш, сов. в. запроси́ти, -шу́, -сиш, гл. Приглашать, пригласить. Запросила дівчинонька трьох козаків пізно. А хто тебе тут запросив? — Просила Ганнуся.
Підпомагач, -ча, м. Помощникъ.
Поляка, -ки, ж. Всеобщій испугъ, паника.
Приходень, -дня, приходець, -дця, м. = прихідько.
Проміння, -ня, с. соб. Лучи. Сонце... сипнуло промінням по росяних травах. Зійшов місяць і вдарив ясним промінням по білих хатах.
Росказувати, -зую, -єш, сов. в. росказати, -жу, -жеш, гл.
1) Разсказывать, разсказать. Росказує, мов із книжки бере.
2) Велѣть, приказывать, приказать. Я би-м тя рада кохати, — трудно серцю росказати. Я так росказую, так має бути.
Скік! I межд. Скокъ! Аж лукавий скік до його на плечі.
Трускати, -каю, -єш, гл. Трещать, хрустѣть.
