Грома́дський, -а, -е. Принадлежащій, относящійся къ міру, общественный, мірской. Громадських людей кликали цінувати. Громадська Громадська справа. Громадський суд. Муж грома́дський. Членъ общества, представитель извѣстной его части, участвующій въ его рѣшеніяхъ. Тогді ж то, не могли знати ні сотники, ні полковники, ні джури козацькії, ні мужі громадськії, що наш пан гетьман Хмельницький.... у городі Чигрині задумав, вже й загадав.
Даве́ць, -вця, м. Подающій, даватель. Від злого давця бери й капця.
Забондарюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. 1) Начать бочарничать. Мій кум попереду колеса робив, а тепер забондарював. 2) Заработать бочарствомъ. Забондарював копу, та й є гроші на святки. 3) Затерять, не возвратить при бондарской работѣ. Се такий бондарь, що як оддаси що, то він і забондарює.
Кричати, -чу́, -чи́ш, [p]одн. в.[/p] крикнути, -ну, -неш, гл. Кричать. Кричить — на десятій вулиці чутно. Кричать сови, спить діброва, зіроньки сияють. Ой як крикнув Гамалія. Стара крикнула, кинулась до його і заголосила. кричати на пуп. Кричать благимъ матомъ. Все море зараз спузиріло, водою мов в ключі забило, Еней тут крикнув, як на пуп.
Негодяй, -дяя, м. О человѣкѣ: негодный, неспособный къ дѣйствіямъ. Жена говоритъ старому мужу: Ой ти, старий негодяю, пусти ж мене, погуляю! — Ой коли ж я негодяй, — сиди дома та й гуляй! Быть можетъ слѣд.: невгодяй = невгожай? (см.).
Польованець, -нця, м. Охотникъ.
Розшарпувати, -пую, -єш, сов. в. розшарпати, -паю, -єш, гл. Растерзывать, растерзать. Піду в ліса, піду в гори і на острі скали, а щоб моє грішне тіло звіри розшарпали.
Січка, -ки, ж.
1) Рѣзка изъ солоны на кормъ скоту. Коли копі їдять і набік глядять? — Як січку їдять.
2) Монисто изъ коралловыхъ обрѣзковъ.
Харлань, -ня, м. = харлай 1.
Чако, -ка, с. Киверъ. Ходить жовняр, ходить, в руках чако носить.