Го́рість, -рости, ж. Горечь (о вкусѣ). Треба варити ці коренці, попи з їх горість вийде.
Дересо́вий, -а, -е. Изъ растенія горець.
Обріка, -ки, ж. Обѣтъ, обѣщаніе. Коли вже я дала обріку, то мушу йти пішки до Київа, а не їхати.
Потаращити, -щу, -щиш, гл. Потащить.
Прати, перу́, -ре́ш, гл.
1) Стирать, мыть. Буду хуста прати.
2) Бить, колотить, дубасить. Та й зачали пана дяка в штирі киї прати.
Прилука, -ки, ж. 1) Присоединеніе. 2) Полянка среди лѣсовъ. Норови і воли пасуть прилуками. мн. прилуки. Поперемѣнно то лѣсъ, то поле. 3) Названіе города: Прилуки. Славен город Біла Церква, славніша Прилука.
Спуск, -ку, м. Случка животныхъ.
Тікатися, -каюся, -єшся, гл. = тікати.
Чекмінь, -ня, м. Родъ верхней длинной одежды у мѣщанъ. Одітий він був по міщанському: у довгому сукняному чекмені, що спадав аж до самих чобіт. То прийшов хтось незнакомый в плисовім чекмені. Cм. чекман.
Шнурок, -рка, м. 1) Шнурокъ. Не виспалась наша панночка: сукала шнурки шовковії. 2) Веревка. Висіла колиска на шнурочку. 3) — шитий, плетений. Родъ вышивокъ. Ум. шнурочок. бро́ви на шнуро́чку. Ровныя красивыя брови.
