Вірити, -рю, -риш, гл.
1) Вѣрить. Не вірь, то звір: хоч не вкусить, то злякає.
2) Давать въ долгъ. Не вірять шинкарі горілки.
Вомпити, -длю, -диш, гл. Колебаться, смущаться. В неволі мов в господі спав, на всіх як на своїх дивився, пив, їв, не вомпив, не смутився, а часом і пісні співав. Тягли тут пінненьку троянці, не вомпили сициліянці, черкали добре на захват.
З'ї́житися, -жуся, -жишся, гл. Наежиться, нахохлиться.
Крадько, -ка, м. = крадій.
Ломе́ць, -мця́, м. 1) Ломота. Колись і в мене був ломець за молодих літ, то на це лихо ми ймем віри. 2) Ломка. Прийде ломець і на цей ліс, порубають.
Перехилити, -ся. Cм. перехиляти, -ся.
Продолубати, -ба́ю, -єш, гл. Проковырять. Начав долубать. Продолубав таку вже дірочку, шо й кулак улізе.
Прохолонути Cм. прохолоняти.
Прояснити, -ся. Cм. проясняти, -ся.
Скричати, -чу́, -чи́ш, гл. Закричать. Хочу скричати — дух мені захопило.
