Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вовчиця

Вовчиця, -ці, ж. Волчица. Приходить на залісок, аж вовчиця на сонці з вовченятами грається. Рудч. Ск. І. 134.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 246.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОВЧИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОВЧИЦЯ"
Багчи, бажу, -жиш, гл. = багти = багати. Желех.
Бухкотіти, -кочу, -тиш, гл. О громѣ: гремѣть. Ів. Білик. Желех.
Дота́скувати, -кую, -єш, сов. в. дотаска́ти, -ка́ю, -єш, гл. 1) Дотаскивать, дотащить. Мнж. 40. Насилу дотаскав його, такий великий. 2) Истаскивать, истаскать, донашивать, доносить (объ одеждѣ).
За́брость, -сти, ж. На плодовыхъ деревьяхъ: почки цвѣтовыя. На яблуні багато забрості, багато яблук буде. Рк. Левиц.
Зли́зувати, -зую, -єш, сов. в. злизати, -жу, -жеш, гл. Слизывать, слизать. як віл злизав. Ном. стр. 284, № 1894. мов корова злизала язиком. Рудч. Ск. II. 176. Исчезъ, неизвѣстно гдѣ дѣлся. То-же значеніе: як лиз його злизав. Мир. ХРВ.
Обхідчатий, -а, -е. Неогороженный (о зданіи).
Пачковоз, -за, м. = пачкарь.
Прядунка, -ки, ж. = пряха. Лохв. у.
Солодіти, -ді́ю, -єш, гл. Солодѣть, бродить.
Стеклий, -а, -е. 1) Плотный. Вільшина, то вона мнягка, а от берестина, то це дерево стекле. Слов. Д. Эварн. 2) О деревѣ или иномъ стеблистомъ растеніи, растущемъ въ густой заросли: тонкій к высокій. Волын. г.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОВЧИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.