Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

злакомити

Зла́комити, -млю, -миш, гл. Соблазнить.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 156.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗЛАКОМИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗЛАКОМИТИ"
Балух, -ха, м. = балуша. Вх. Лем. 389.
Горі́ще нар. Выше. Їк узіли Мирін Штолу та з собов горіщ. ЕЗ. V. 34.
Дзві́нний, -а, -е. Колокольный.
Набі́гати 1, -гаю, -єш, гл. Набѣгать, бѣгая получить. Набігав собі пранців.
Побриднути, -ну, -неш, гл. Надоѣсть, опротивѣть (о многихъ).
Попровірчувати, -чую, -єш, гл. Просверлить (во множествѣ). Попровірчував дірочки в дошці. Харьк.
Риб'ятко, -ка, с. Ум. отъ риб'я.
Роток, -тка, рото́чок, -чка, м. Ум. отъ рот.
Травний, -а́, -е́ 1) Удобоваримый, съѣдобный. Левч. 167. 2) Питательный. Не хліб добрий, травний, не то що торішній, що не знать, що й їв. Кременч. у.
Чалка, -ки, ж. Мѣсто разгрузки или окончательной стоянки плота (на Днѣпрѣ). Мнж. 180.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗЛАКОМИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.