Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

злакомити

Зла́комити, -млю, -миш, гл. Соблазнить.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 156.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗЛАКОМИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗЛАКОМИТИ"
Відслід, -ду, м. Слѣдъ; отпечатокъ. Желех.
Дя́тлів, -лова, -ве. Принадлежащій дятлу.
Запечи́, -чу́, -че́ш, гл. = запекти. Желех.
Кацапюга, -ги, м. Ув. отъ кацап.
Клямра, -ри, ж. = клямбра і. Шух. І. 88.
Пиріяка, -ки, м. Ув. отъ пирій. Лебед. у.
Припорука, -ки, ж. Порученіе.
Справування, -ня, с. 1) Отправленіе, исправленіе (должности). 2) Поведеніе.
Учутка, -ки, ж. = поголоска. Шух. І. 33.
Хлоп'ячий, -а, -е. Принадлежащій, относящійся къ мальчикамъ, ребяческій, мальчишескій. Чуб. І. 117. Хусточка в його, що з кишені виймав, то не хлоп'яча, а притьмом дівоча. Кв. по хлоп'ячі. Какъ мальчикъ, какъ мальчика. Як її одягали, як постригали по хлоп'ячі, вона не пручалась, нічого не казала, тільки що плакала. Кв.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗЛАКОМИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.