Вовчий, -а, -е. Волчій. Вовк, то вовче й думає. Ном. № 2913. п'є на вовчу шкуру. Пьетъ въ счетъ будущихъ благъ. Ном. № 2615. дати кому вовчого білета. Прогнать кого. Йому видно дато вовчого білета, — прошпетився, кажуть. Кролев. у. — біб. Водяной ипрей, Sparganium. — горох. Раст. Astragalus grycyphyllos. вовчі жили. Раст. Сухоядникъ, Comarum palustre. — зуб. Раст. Leontodon taraxacum. — корінь. Раст. Acconitum lycostonum. — копит, вовча лапа. Раст. Trollius europaeus L. ЗЮЗО. І. 166. вовчі лапки. Раст. Geranium pratense L. ЗЮЗО. I. 124. вовче лико, личко. Раст. a) Daphne mezereum. ЗЮЗО. I. 121. Шух. І. 21. б) Evonimus europaeus L. ЗЮЗО. І. 123. вовче молоко. Раст. Tythymalus. вовчі серги. Раст. Evonimus europaeus L. ЗЮЗО. I. 123 (Cм. вовче лико). вовча стопа. Раст. Geranium sanguineum L. ЗЮЗО. І. 124. — тіло. Раст. Comarum palustre. ЗЮЗО. І. 119. — трава. Раст. Ononis spinosa L. ЗЮЗО. I. 129. вовчі ягоди. Раст. а) Толокнянка, Aretostaphylos Uva ursi. б) Actala spicata L. ЗЮЗО. I. 109. в) Ligustrum vulgare L. ЗЮЗО. I. 126. г) Solanum Dulcamara L. ЗЮЗО. I. 136.

Кадіб, -доба и кадівб, -довба, м. 1) Большая кадка, употребляющаяся для храненія зерна или муки, капусты и пр. Наше просо в кадобі. Грин. III. 96. На городі капуста росла, в стозі насічена, в кадовбі наквашена. Грин. III. 539. 2) Квасильный чанъ для обработки кожъ. Вас. 145, 153. 3) Часть древеснаго пня, пустая въ срединѣ и вставляемая въ родникъ вмѣсто колодезнаго сруба. Шух. I. 9. Ум. кадібець, кадовбець.

Камізелька, -ки, ж. = камізелок. На паничу камізелька, пристав панич до серденька. Чуб. V. 1168.

Пиндитися, -джуся, -дишся, гл. = пиндючитися. Нехай не пиндяться, що і вони двоногі. К. Дз. 138.

Погориджа, -жі, ж. Пожаръ, пожарище. МВ. (О. 1862. III. 40). Торік була погориджа, ще й досі чути. Ном. № 4125. Чи не на погориджу біжите? МВ. І. 38.

Пообмуровувати, -вую, -єш, гл. Обнести каменными, кирпичными стѣнами. І двір, і сад пообмуровував. Славяносерб. у.

Поранку нар. = уранці. Завтра поранку викопаєм ямку. Грин. III. 670.

Потоп, -пу, м. Потопъ. Сидиш у тьмі, кругом себе не бачиш, потопом вод окрило твою душу. К. Іов. 49.

Прикметити, прикмітити. Cм. прикмечати, прикмічати.

Уштопорити, -рю, -риш, гл. — кого. Встрѣчено только въ разсказѣ задунайскаго запорожца въ значеніи: поймать, подстеречь и схватить. Липоване дозналися, та його (винного) й уштопорили. Баба була у них волшебниця.... то ото вона та другі липованські баби його й уштопорили — чи вони його заманили, чи як піймали.... КС. 1883. І. 57.