Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вітки

Вітки нар. = відки. А вітки ти, пане-брате? Гол. IV. 464.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 242.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІТКИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІТКИ"
Бляхарь, -ря, м. 1) Жестяникъ, жестяныхъ дѣлъ мастеръ. 2) Кровельщикъ. Могилев. у.
Гадочка, -ки, ж. Ум. отъ гадка.
Деручки́й, -а́, -е́. Умѣющій ловко вскарабкиваться. Конст. у.
Задня́нка, -ки, ж. Прямая кишка. Черк. у.
Задої́ти, -дою́, -їш, гл. О коровѣ: испортить неаккуратнымъ доеніемъ.
Золза, -зи, ж. Железа. Вх. Пч. І. 14.
Полум'ячко, -ка, с. Ум. отъ полум'я.
Рибалчин, -на, -не. Принадлежащій, свойственный рыбаку. Рибалчина хата. Левиц. Пов. 273.
Станути, -ну, -неш, гл. 1) = стати. 2) Истаять. Станула як віск. МВ. ІІ. 40.
Шавку́н, -на́, м. Мускусная утка. Херс. Ничипоре! дивись лишень — що там ніби мріє? Чи то шавкун, чи то баклан далеко чорніє. Морд. К. 32.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІТКИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.