Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вір'ян

Вір'ян, -на, м. Сватъ. Прийшло ж до неї аж три вір'яни: Ой ви, вір'яни, ви, голублята! не беріть мене із поля, з ниви, возьмете мене у батька з двора. О. 1861. XI. Свид. 57.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 240.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІР'ЯН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІР'ЯН"
Двойча́тий, -а, -е = Двійча́стий. ЗОЮР. І. 263.
Дознава́ння, -ня, с. 1) Узнаваніе, развѣдываніе. 2) Испытаніе, изслѣдованіе.
Настоювати, -юю, -єш, сов. в. настояти, -то́ю, -їш, гл. Настаивать, настоять (жидкость на чемъ-либо).
Покликувати, -кую, -єш, гл. = покликати. Голосно ми на свою браттю хуторян покликаємо. К. (О. 1861. II. 229).
Призволяще, -щого, с. Воля, усмотрѣніе. Я вам на призволяще даю — як хочете, так і робіть. Зміев. у.
Сиротина, -ни, об. Сирота. Нема впину вдовиному сину, що звів з ума дівку сиротину. Мет. 14. Ум. сиротинка.
Сількісь, сількось, нар. Ладно, все равно, согласенъ. Котл. Ен. VI. 86. Та вже сількось, нехай бють. Г. Арт. (О. 1861. III. 100). Та сількось, каже, мені, однаково тягать той год. Рудч. Ск. І. 183.
Склоняти, -няю, -єш, сов. в. склони́ти, -ню, -ниш, гл. Склонять, склонить. Схилив, склонив головоньку аж додолу. Чуб. V. 329.
Тонісій, -я, -є. = тонісінький. Вх. Лем. 474.
Трусок 1, -ску, м. 1) Мелкія щепки, отлетающія при рубкѣ дровъ. 2) Мелкій валежникъ. Сим. 203. Далі в ліс, більше труску. Драг. 194.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІР'ЯН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.