Відправа, -ви, ж.
1) Богослуженіе, служеніе. Кончилась відправа, вона (панночка) пішла з церкви. Попи добилися копійки і за одправи принялись. відправу правити, чинити. Служить (въ церкви). Почали велику одправу правити. Сліпий старець чинить у дому Божому одправу.
2) Отпускъ. Козак молоденький о відправу просить: «пусти ж мене, пане, звідси на Волиня».
Возій, -вія, м. Возчикъ, работникъ, нанятый для перевозки хлѣба.
Імня, імени, с. = ім'я. Прибери пня, дай йому імня і з нюю буде чоловік.
Куритися, -рю́ся, -ришся, гл.
1) Куриться (о табакѣ). Чогось у мене не куриться, — чи табак не сухий, чи що.
2) Пылиться. Не жаль мені доріженьки, що куриться курно.
3) Дымиться. Зеленая ліщинонько, чом не гориш, та все куришся?
4) Куриться, испускать благовоніе. Куривсь для духу яловець. Нате і мій гріш на ладан, щоб і моє перед Богом курилось.
Морови́ця, -ці, ж. Моръ, моровая язва.
Паняти, -няю, -єш, гл. Погонять лошадь; направляться при ѣздѣ лошадьми. А куди поїдем? — Паняй побіля могили.
Паренити, -ню, -ниш, гл. Пахать для пара, парить.
Плутощі, -щів, мн. = плутня 2.
Риболовний, -а, -е. 1) Рыболовный. Риболовні сіти.
2) Обильный рыбою. Озеро риболовне.
Чересло, -ла, с.
1) Въ плугѣ: ножъ, рѣзецъ.
2) мн. чресла. Я тебе (ураз) вишіптую, я тебе з крижів і чересел вибіраю.