Вичунювати, -нюю, -єш, сов. в. вичуняти, -няю, -єш, гл. Оправляться, оправиться отъ болѣзни, выздоравливать, выздоровѣть. Занедужала. Бачить, що не вичуняє і кличе батька. Нездужає Катерина, ледве-ледве дише.... Вичуняла, та в запічку дитину колише.
Гійво, -ва, с. Огромная грязь.
Дожива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. дожи́тися, -живу́ся, -ве́шся, гл. Доживаться, дожиться. Бачимо, бачимо, вразький сину, — дармо, що ти гетьман, — до чого ми в тебе дожилися.
Корса, -си, ж. Полозъ саней.
Мурза́к, -ка́, м. Татаринь. А вже ж мурзак, мурзак Супрунові да назад руки в'яже.
Наповорітьма́ нар. На обратномъ пути.
Обстава, -ви, ж. = обстанова. Обстанови городського життя.
Попустошити, -шу, -шиш, гл. Опустошить. Вернулись, попустошивши ввесь край, руїною зробивши тихий рай.
Розмитий, -а, -е. 1) Размытый.
2) вони між собо́ю не розмита вода. — Они межъ собой очень дружны.
Тоскно нар. Тоскливо, грустно. Не хиляйся, сосно, бо й так мені тоскно.
