Бурмистрова, -вої, ж. Жена бургомистра.
Заво́дити, -джу, -диш, сов. в. завести́, -ду́, -де́ш, гл. 1) Заводить, завести куда-либо. Завів його на таку кручу, що страшно й глянути вниз. Завів дівчину в чуже село. Вона до нас діток своїх завела, покинула, а сама знов таки пішла туди до його. — перо́м. Повести куда нибудь линію пером. Що заведе пером, того не виволочеш волом. 2) Заводить, завести за что-либо. Завів його за хату, щоб не бачили, та й каже нишком... А брат сестру за стіл завів. заво́дити на поса́д (молоду). Свадебный обрядъ: сажать новобрачную за столъ въ красномъ углѣ. В неділю після обіда завели Ганну на посад. Молоду заводить за стіл брат хусточкою. 3) Отводить, отвести. Завела коня до стаєньки. Дівчино моя, напій мі коня і заведи до кірниці, де зімни вода. Я заведу тебе до нас. 4) Вставлять, вставить, вдѣлывать, вдѣлать во что, всовывать, всунуть. заво́дити цурки. При постройкѣ дуба (лодки изъ цѣльной колоды): распоровъ колоду, вставлять въ щель распорки для распиранія боковъ. — у ри́тки, у шохти. У ткачей: пропускать нити основы сквозь отверстія названныхъ снарядовъ. Cм. варстат. 167. — в паліту́рки. Переплетать (книгу). — під скло. Вставлять въ рамку подъ стекло (картину). 5) Вносить, внести (въ книгу запись). Та ще в метрики як заведе Марусею... 6) Класть, положить на ноты. Він все записував пісні народні... і навіть самі мелодії пісень і заводив у ноти. 7) Прикрѣплять, прикрѣпить сапогъ къ колодкѣ гвоздями или веревочкой (у сапожниковъ). 8) Начинать, начать. Товариш мій давний заводить з нею танець. 9) Заводить, завести; устраивать, устроить; основывать, основать. Завели собі деяку городину. Пішла вона звичайненько прохати, щоб лев в дуплі дозволив їй... хазяйство завести маленьке. Ти, козаче, ти, бурлаче, не хороше робиш, що зарання п'єш, гуляєш, бенкети заводиш. Як би у нас на селі школу завести. Ком. І. 23. заве́сти поду́шне. Завести недоимку въ уплатѣ подушной подати. 10) Запѣвать, запѣть, затягивать, затянуть, начинать, начать пѣсню. Без мене не знаєш як і взяться, як і пісню завести. Завели вдвох пісеньку. Онде дівча йде по воду, думку йкусь завело. 11) Голосить, плакать. Не чує, як заводить сиротина. 76. 12) так заве́дено. Такъ принято, таковъ обычай.
Значити II, -чу́, -чиш, гл. 1) Мѣтить, намѣтить, дѣлать на чемъ-либо мѣтки, знаки. Уже я й значив шапку, так все таки крадуть. Узяв заступ та лопату, пішов ямки значити. 2) Показывать признаки беременности (о животныхъ). Ся корова вже значить. Замѣтно, что эта корова стельная, скоро отелится.
Красноголовець, -вця, м. Грибъ, Agaricus emeticus. Гайку, гайку, дай гриба й бабку! сироїжку з добру діжку, красноголовця з доброго молодця!
Лахманярка, -ки, ж. Тряпичница.
Орябка, -ки, ж., оря́бок, -бка, м. Птица Рябчикъ, Tetrao bonatia. Ум. орябочок.
Погурчати, -чу, -чиш, гл. = погуркотіти.
Поперекривляти, -ля́ю, -єш, гл. То-же, что и перекривити, но во множествѣ.
Чоко меж., выражающее стукъ сапожныхъ подковъ. Як піду я в скоки та в боки.... а підківки тільки чоко, чоко, чоко, чоко!
Шпичка, -ки, ж.
1) Заостренный конецъ, заостренная палочка.
2) Колючка на растеніи. К череді йшла — задрімала, на пеньки ноги позбивала,... на шпички очі повиймала.
3) Заноза.