Бардадим, -ма, м. Крупной комплекціи человѣкъ, верзило.
Виречи, -чу, -чеш, гл. = виректи.
Відказувати, -зую, -єш, сов. в. відказати, -жу, -жеш, гл. 1) Отвѣчать, отвѣтить. Як Христа дочитаються, то не одказуючи йому: «воистину воскресе», побажай чого: так і станеться. Ішов козак дорогою: «помагай-бі, женче!» Вона ж йому відказала! «Здоров бувай, серце.» 2) Оставлять, оставить въ наслѣдство, завѣщать.
Гандри бити. = Байдики бити.
Заплі́снявіти, -вію, -єш, гл. Заплесневѣть, покрыться плѣсенью.
Куниця, -ці, ж.
1) Куница. Ось як раз попалась мені лисиця, або куниця.
2) Куній мѣхъ. Крийся, зятю, та куницями, куницями та лисицями.
3) Выкупъ помѣщику за крѣпостную невѣсту (первоначально въ видѣ мѣха, а затѣмъ и денегъ). да́ти куницю. Заплатить такой выкупъ.
4) Метелка на камышѣ. Ум. кунична.
Лля́ти, ллю, ллєш, гл. Лить. Нащо в кирницю воду лляти, коли вона і так повна? кулі лля́ти. Врать; бояться. Кулі ллє.
Роспорюватися, -рююся, -єшся, сов. в. роспоротися, -рю́ся, -решся, гл. Распарываться, распороться.
Старозавітний, -а, -е. , — ній, -я, -є. Ветхозавѣтный.
Чук, чуки́, меж. отъ гл. чукати, употребл, при подбрасываніи дѣтей. Ой чук поберемся та будем панувати, ти будеш свині пасти, а я заганяти. Чуки-чуки до мачухи.
