Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

виярок

Виярок, -рку, м. Лощинка, неглубокій оврагъ. Там такий є виярок, то вода й залива инколи. Новомоск. у. (Залюбовск.). Ум. ви́ярочок.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 202.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИЯРОК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИЯРОК"
Бережний 1, -а, -е. = бережкий. Ум. бережненький.
Держа́чка, -ки, ж. Перила. Угор.
Колокі́локъ, -лка, м. 1) Ум. отъ колокі́л. 2) мн. Родъ прически дѣвушекъ съ зубчастим проборомъ. Чуб. VII. 423.
Кубай, -бая, м. = куб 2. Желех.
Перебийніс, -носа, м. Съ перебитымъ носомъ.
Підрізування, -ня, с. Дѣйствіе отъ глагола підрізувати.
Полюбляти, -ля́ю, -єш, гл. Любить, долюбливать. Не полюбляю я цього. Зміев. у. За сусідом молодиці, за сусідом і вдовиці, і дівчата поглядають, — всі сусіда полюбляють. Котл. Н. П. 393.
Римарювати, -рю́ю, -єш, гл. Заниматься шорничествомъ. Cм. лимарювати.
Розмайрин, -ну, м. Раст. Размаринъ. Rosmarinus officinalis. Вх. Пч. І. 12. Просив хлопчик розмайрину юрчик. Грин. III. 228.
Тичина, -ни, ж. = тичка. Чи не той то хміль, що коло тичини в'ється. АД. II. 18. На городі коло тину сохне на тичині хміль зелений. Шевч. 181. Ум. тичинка, тичи́нонька, тичиночка.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИЯРОК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.