Виганяти 2, -няю, -єш, сов. в. вигнати, -жену, -неш, гл.
1) Выгонять, выгнать, изгонять, изгнать. Вигнав Бог людей з раю. Син виганя з хати. Вигнала свиню з огорода.
2) Гнать, выгонять, выгнать. Молотить виганяє людей недобитих. Виганяє чумак сірі воли та на раннюю росу.
3) Вышибать, вышибить. Клин клином виганяй.
4) ви́гнало що, кого. Выросъ очень въ вышину. Вигнало того дуба так, що за всіх вищий. Доріс Павлусь до парубка. Так його вигнало.
Власть, -ти, ж. Власть. Божа власть, — що схоче, те й дасть. Ой живу я, живу під Божою властю.
Ло́кша, -ші, ж. Лапша. Локшу кришать. Ум. локшенька, ло́кшечка.
Плутощі, -щів, мн. = плутня 2.
Прихилити, -ся. Cм. прихиляти, -ся.
Разувати, -зу́ю, -єш, гл. Ѣсть одинъ разъ въ день. Таращ. В суботу сі не вмиваю, в неґілю разую.
Росп'яття, -тя, с. 1) Распятіе (дѣйствіе). Повели його на роспяття. 2) Распятіе (образъ распятаго Христа ка картинѣ или крестѣ). У церкві стояло роспяття угорі.
Солуква, -ви, ж. пт. Вальдшнепъ.
Ухитрятися, -ряюся, -єшся, сов. в. ухитритися, -рюся, -ришся, гл. Ухищряться, ухищряться. Сказилось серце їх і стали ненавидіть і ухитрятися проти рабів Господніх.
Цокувати, -кую, -єш, гл.
1) Изумляться, остолбенѣвать.
2) цоку́ють ко́ні. Лошади не хотять везти.