Джермели́тися, -лю́ся, -ли́шся, гл. Очищаться отъ червей въ ранахъ джермелами.
Закандзю́блюватися, -лююся, -єшся, сов. в. закандзю́битися, -блюся, -бишся, гл. Загинаться, загнуться (крючкомъ). Ніс закандзюбився як у кобця. воно́ такі́ї на діло закандз́́юбилось. Похоже, какъ будто что-то изъ этого и выйдетъ.
Корчити, -чу, -чиш 1) Корчить, гнуть. Як берест од огню корчиться, так... місячного відьмача, або відьму, щоб корчило і ломило. Хлопці сиділи, постолики корчили.
2) Кривить. Батько як зачав корчити лице.
3) = корчувати.
Наструнчувати, -чую, -єш, сов. в. наструнчити, -чу, -чиш, гл. = настренчувати, настренчити. Наструнчити їх, щоб уже в один голос співали.
Огень, огню́, м. = огонь. Червона шапочка як огень.
Поперелицьовувати, -вую, -єш, гл. Тоже, что и перелицювати, но во множествѣ.
Спроквола нар. Не спѣша. Як робиш спроквола, не скоро втомишся.
Тетерчин, -на, -не. = тетерин. Тетерчине мнясо.
Тямитися, -млюся, -мишся, гл. Помнить, сознавать себя. Ой як нап'ється, то й не тямиться. Та і всі письменні, — нехай вони собі тямляться! — т. е. ну ихъ, пропади они!
Укоїти, укою, -їш, гл. Сдѣлать — преимущественно — что либо дурное. Пан Каньовський кого б ні зустрів поодинчого, то щось йому та вкоїть. А що се ти вкоїв, псявіро? Вкоїти халепи.