Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бліяти, -лію, -єш, гл. = блеяти. Там геть за лісом череда десь бліє. Федьк. І. 18.
Доро́жній, -я, -є. Дорожный, находящійся въ дорогѣ.
Звину́ти, -ну́, -неш, гл. = звити. Земля мов риза обветшав і небо як одежу звинеш. К. Псал. 232.
Назу́блюватися, -блююся, -єшся, сов. в. назуби́тися, -блю́ся, -бишся, гл. Пустить ростки. Уже котре зерно на мокрій землі, те назубилося. Міусск. окр.
Обіцятися, -ця́юся, -єшся, гл. Обѣщаться. Він мені обіцявся теличку, та хоч би свинку дав. Харьк. Обіцявся всім дружкам по перстінку дати. Лукаш. 94.
Пицура, пицю́ра, -ри, ж. Ув. отъ пика. Пицура — решетом не накриєш, за три дні не обгепаєш. Ном. № 13949.
Синюха, -хи, ж. Раст. Agaricus violaceus L. ЗЮЗО. І. 110.
Тужіння, -ня, с. Плачъ съ причитаніями. Тужіння по мертвому.
Ураза, -зи, ж. 1) Рана, больное мѣсто. Роскопирсала ті врази, що глибоко крилися в серці. Мир. ХРВ. 258. 2) Оскорбленіе, обида. Ум. уразка. За сю уразку я визиваю тебе на чесний поєдинок. Стор. МПр. 10.
Фіїна, -ни, ж. = хрещениця. Шух. І. 32.