Госпо́дній, -ня, -нє Господній, Божій. То серце щебече Господнюю славу.
Забіра́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. забрати беру, -ре́ш, гл. Забирать, брать, забрать, захватывать, захватить, уносить, унести. Король війну замишляє, дівки, жінки зоставляє, самих хлопців забірає. 147. Нехай кріваве забірає. Забірай турка! бий турка! Він же мене підмовляє і з собою забірає. Всього світу не забереш. — в нево́лю. Брать въ плѣнъ. — в москалі́. Брать въ солдаты. Хлопців в москалі забрали. — силу. Пріобрѣтать значеніе, вліяніе. Таку силу забрали запорожці. 2) Перегораживать, перегородить стѣною.
Повідкопувати, -пую, -єш, гл. Откопать (во множествѣ). Де які батько позакопував гроші, то тепер він повідкопував та й багатіє.
Пожирення, -ня, с. Пожиранье, пожранье. Переказує якийсь змій цареві, щоб він або три вози золота дав, або старшу дочку на пожирення.
Потручати, -ча́ю, -єш, гл. Потолкать.
Почестка, -ки, ж.
1) Приношеніе, даръ (начальству, уважаемымъ лицамъ, сватамъ). Почестку приніс. Випросила у мене півня й пшона, в-останнє почестку дати своїм товаришкам і досвітчаній матері. Почестку їм (старостам) дала, і запили заручини.
2) Честь, слава. Дивись, як Семен пішов у почестку.
Проз пред.
1) Мимо. Йтимеш проз його. Іде.... проз двір.
2) Сквозь, черезъ. Процідила проз сито. Проз лійку наливала карасину і то розлила.
Свинюшник, -ка, м. = свининець.
Тихий, -а, -е. 1) Тихій, негромкій. Тихеє зітханнє.
2) Тихій, медленный.
3) Тихій, спокойный. Тихі води. Тихе море. Вітер тихий. У моїй господі тихій не живе зрадливий.
4) Кроткій. Яка вона тиха, як голубка. Ум. тихенький, тихесенький.
Цапня, -ні, ж. собир. Козлы.