Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

насмічувати

Насмічувати, -чую, -єш, сов. в. насмітити, -мічу, -тиш, гл. Насаривать, насорить. А хто се насмітив? Канев. у. Те сміттє, що батьки з дідами насмітили. К. Дз. 29.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 521.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАСМІЧУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАСМІЧУВАТИ"
Гуз, -за, м. = Гудзь. КС. 1893. ѴІІ. 447. Ум. Гузик.
Двійне́сенький, -а, -е., Ум. отъ двійний. Як проїхав козаченько да повз ворота, ворітечка двійнесенькі, роздвойтеся. Чуб. V. 776.
Зубела, -ли, ж. Узда. Угор.
Москалю́га, -ги, м. Ув. отъ москаль.
Позавчора нар. Третьяго дня. Ні! лучче я зав'яжуся хусткою попросту, як позавчора. Левиц. І. 196.
Понавикати, -каємо, -єте, гл. Привыкнуть (о многихъ). Так уже діти в їх погано понавикали. Черниг. у.
Рукодільник, -ка, м. = рукодійник.
Слутити, -чу, -тиш, гл. Дѣлать слутим. Угор.
Течи, -чу, -чеш, гл. = текти.
Уланський, -а, -е. Уланскій. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАСМІЧУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.