Брязкітка, -ки, ж. = брязкальце. Ум. брязкіточка.
Віддавання, -ня, с. = віддання. Ум. віддаваннячко. Покинула сина та ще й не женила; покинула дочку на віддаваннячку.
Крупи, круп и крупів, мн.
1) Крупа. Не сягай через крупи до пшона.
2) Мелкій градъ. Гуляє вітер по вулиці, з неба порощить крупами.
8) Икра рачья. Икра селедки. Ум. крупці. Еге, крупець! може і м'ясця.
Мести́, мету, -те́ш, гл. 1) Мести. Піднялось така хуґа: світу не видно, — мете. 2) Мести, выметать. Три дні хати не мела, не вмивалася.
Нося, -сі, м. дѣтск. Носъ.
Обіллятися, -ля́юся, -єшся, гл. = облитися. Ніч настане — слізоньками обілляюсь.
Підриштувати, -ту́ю, -єш, гл. Поставить лѣса.
Піймати, -маю, -єш, гл. 1) Поймать. Упустила соколонька, да вже й не піймаю. Сестра її там така, що і в ложці води не піймаєш, т. е. очень быстрая, увертливая. Піймали до рук. 2) Попасть. Максим пошпурив (на бугая) грудку. Метка рука як раз піймала серед крутого лоба. 2) — облизня. Потерпѣть неудачу, получить носъ.
Понаралювати, -люю, -єш, гл. Напахать ралом во многихъ мѣстахъ.
Скуйовдати, -даю, -єш гл.; скуйовдити, -джу, -диш,, гл.
1) Взъерошить, привести въ безпорядокъ (волоса).
2) Скомкать, смять. Скуйовдила спідницю.
3) Возбудить, взволновать. І всіх скуйовдила собой.
