Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Биндюги, -рів, м. мн. = бендюги.
Завозя́нин, -на, ж. Привезшій для помола хлѣбъ на мельницу.
Клебанина, -ни, ж. = клебаня. Ум. клебани́нка. Загубив я клебанинку та й дарабчик свічки. Гол. IV. 498.
Попідпухати, -ха́ю, -єш, гл. Припухнуть (во многихъ мѣстахъ).
Притужити 1, -жу, -жиш, гл. Народное вѣрованіе: чрезмѣрной печалью вызвать появленіе покойника. А чи я ж не тужив за нею мовчки, хоч не плакав слізьми? адже ж не притужив! Левиц. І. 116.
Репнути, -ну, -неш, гл. 1) Треснуть, растрескаться, лопнуть. (Паска) не репнула. Кв. II. 177. Як положиш кислицю у піч спектись, то шкурка на їй репне. Дещо. Іде він льодом, коли лід репнув. Грин. І. 205. 2) Съ силой упасть на землю. Угор.
Старостиха, -хи, ж. Жена старости.
Червениця, -ці, ж. 1) Насѣк. Pyrochroa coccinea. Вх. Пч. II. 27. 2) Родъ красной гливы. Вх. Лем. 482.
Чоповий, -а, -е. Относящійся къ чопу. Чоповий свердел. Буравъ средняго размѣра. — брат. Cм. брат.
Щебетуха, -хи, ж. 1) Пѣвунья (о птицѣ). 2) Говорунья, болтунья. Чом до мене не говориш, моя щебетухо? Чуб. V. 332. Ум. щебетушка, щебетушечка.