Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Ано́ и Ано́-лемсз. Но, только, но только. Тогди не било неба ні землі, ано́лем било синоє море. Гол. II. 5.
Глибка, -ки, ж. Подвалъ, подземелье. К. Досв. 106. Вкиньте в глибку сього бунтовника. К. ЧР. 346.
Голосник, -ка, м. Отверстіе въ серединѣ деки бандуры, гитары, въ дудкѣ и т. п. КС. 1882. ѴІІІ. 281.
Злягати, -га́ю, -єш, сов. в. злягти, -жу, -жеш, гл. 1) Склоняться, склониться на что либо, опереться на что либо. Зліг на лісу, постояв. О. 1861. VIII. 20. (Пані) сунула з горниці, злягаючи на руки двох хороше зодягнених дівок. Мир. ХРВ. 104. 2) Разрѣшаться, разрѣшиться отъ бремени. Уже Дарина злягла. Жінка злягла. КС. 1893. VII. 74. Одному чоловікові злягла вночі жінка. Федьк.
Пересваритися, -рюся, -ришся, гл. Разсориться; перессориться.
Пересихати, -ха́ю, -єш, сов. в. пересохнути, -хну, -неш, гл. Пересыхать, пересохнуть. Гортань замовкла, пересохла. К. Псал. 155.
Роздобрити, -рю́, -риш, гл. = кого. Умилостивить кого, сдѣлать кого добрымъ. Вх. Уг. 265.
Роспастися Cм. роспадатися.
Фаяти, фаю, -єш, гл. Колыхать, колебать, развѣвать. Стоїть верба над водою, нею вітер фає. ЕЗ. V. 227.
Фльокати, -каю, -єш, гл. Клокотать. Угор.