Букарь, -ря, м. = пукарь.
Забува́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. забу́тися, -дуся, -дешся, гл. 1) = забувати. Прощай же! швидко убірайся, обіцянки не забувайся. З ким любилась, розлюбилась, мушу забуваться. Ой за яром брала дівка льон, та забулась пов'язати. Забувсь, відкіля й двері відчиняються. Забувся на його. 2) Забываться, забыться, приходить, придти въ забвеніе. Минулося — забулося. Забудеться горе.
Ле́жа, -жі, ж. Лежаніе. З спання не купить коня, а з лежі не справить одежі. упасти у лежу. Заболѣть.
Лу́чити, -чу, -чиш, гл. 1) Мѣтить, цѣлить, прицѣливаться. Лучив в ворону, а попав в корову. Наберу я горстку, та й ногою тручу, сама добре знаю, що на біду лучу. 2) Соединять.
Ой межд. Ой, ай. Ой боляче! Ой страшно! Ой гляди, щоб я тобі чуба не нам'яв! Въ стихотвореніяхъ очень часто въ началѣ стиха, а иногда, для пополненія размѣра и въ серединѣ его. Ой здорова, моя мила, ой як ся ти маєш? Ой здається, моя мила, иншого кохаєш. Ой сама я, сама, як билина в полі. Ой гляну я, подивлюся, на той, степ, на поле.
Повиття, -тя, с. Пеленки.
Поквапність, -ности, ж. = поквап.
Понагрібати, -ба́ю, -єш, гл. Нагрестъ (во множествѣ)
Путарайки, йок, ж. мн. Раст. Ribes rubrum.
Ужитковий, -а, -е. Годный къ употребленію. Ужиткове дерево.