Дзю́ба, -би, ж. Дѣвушка съ лицомъ, изрытымъ оспой. А що кому до того, що я дзюбу люблю; а я дзюбі, моїй любі, черевички куплю. Ум. Дзю́бка.
Животи́нник, -ка, м. Гуртовщикъ, скупщикъ скота на убой. Із крамарями, із щетинниками, із животинниками балакаєш.
Кийок, кийка, м. Ум. отъ і. кий.
Оденутися, -нуся, -не́шся, гл. Одѣться. Оденулась молодая та й мелькнула з хати.
Підпилювати, -люю, -єш, сов. в. підпиля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Подпиливать, подпилить.
Скрут, -ту, м. 1) = скрута. До скруту як прийшлося, а він тоді: батечку, голубчику, не буду вже! Ой скрут же мій та й дуже важкий: що ж я маю робити. До пристані прибудеш, дорожний скрут, нудьгу забудеш. До скруту треба. Крайне необходимо. Туди він не часто забігав; хиба вже до скруту чого треба, то зайде. 2) Въ водяной мельницѣ: снарядъ, при помощи котораго кіш можно передвинуть въ сторону отъ жернова. 3) Продолговатый клубокъ, смотанный изъ выплетенной для приготовленія шляпъ соломенной ленты.
Стрільба, -би, ж.
1) Стрѣльба. Сотникові коня дати, гетьманові зброю, щоб позволив поховати козака з стрільбою.
2) Огнестрѣльное оружіе. Брат у світлиці стрільбу набиває.
Сумирятися, -ряюся, -єшся, сов. в. сумиритися, -рюся, -ришся, гл. Смиряться, смириться. Инша поплакала б та й сумирилась.
Уверий, -а, -е. 1) Кривой (о деревѣ). Увере дерево.
2) Упрямый (о человѣкѣ).
Щезун, -на, м. Родъ злого духа. На дверях усіх будинків вирізують, випалюють або намазують дехтем хрест, щоби щезуни не входили до середини, не наносили хороби людям та маржині.
