Брехач, -ча, м. = брехун. Во Студенім добрі люде, лиш брехачів много.
Бусурменець, -нця, м. = бусурман.
Довг, -гу, м. Долгъ. Узяв його дідько за старий довг. Голод мутить, а довг крутить. Ум. Довжо́к.
Доли́ти, -ся. Cм. доливати, -ся.
Земля́, -лі́, ж. 1) Земля. Сирая земля, — ти ж мати моя. Будь багатий, як земля. Де проїдуть — земля горить, кров'ю підпливає. На тій землї ростиме инше древо. зе́млю роби́ти, управля́ти. Обрабатывать землю. Ой там будуть нашими костями землю управляти. уда́рити ли́хом об зе́млю. Забыть горе, оставить печалиться. Козацтво, ударивши лихом об землю, садило гайдука. 2) Земля, страна. Ги, земле турецька, віро бусурменська. Дума. Був у землі Уць чоловік на ймення Іов. Встає шляхецькая земля. Виходила до його вся земля. 3) Земля, земной шаръ. На місяці, як і на землі, єсть гори та долини. Земля у поясі має 37000 верстов навкруги себе. Ум. земе́лька, зе́мленька.
Зотління, -ня, с. Тлѣніе, истлѣніе. Моїм костям зотління я бажаю.
Повшук, -ка, м. = повшонок. Я ще знав його таким повшуком.
Понабріхувати, -хую, -єш, гл. Налгать (во множествѣ). Що вона на мене понабріхувала! Я сяка й така, і носата, і зубата, і горлата, і задріпана, і лиса, ще й до того відьма.
Пришпилька, -ки, ж. Булавка.
Тип, -пу, м. 1) Типъ. Виковувався з українки самостійний історичний тип. 2) Печатаніе, изданіе. Заздалегідне словце до другого типу
