Верзиця, -ці, ж. Пустомеля. Верзи, верзице, покуль верзеться.
Зачуми́ти, -млю́, -ми́ш, гл. Зачумить, заразить.
Зашкря́бати, -баю, -єш, гл. Заскресть.
Ля́рва, -ви, ж. Потаскуха. Ах ти паскудо, лярво безноса!
Ме́тений, -а, -е. Выметенный. Без хазяйки хата не метена.
Му́шка 1, -ки, ж. соб. Мошки. Мушка не дає скотині пастися.
Підоплічє, -чя, с. = підопліка.
Правитися, -влюся, -вишся, гл.
1) Направляться. А куди правитесь? — До Київа. Я до того дуба правлюся, — чи не зрубати його.
2) Возиться, хлопотать. у. Чіпка вже правився коло шкоди: там тин підняв та набив, нові ворота приробив... А ми ще не лягали, все правилися.
3) Исправлять должность чью. Іва правиться за старосту.
4) Служиться (о церковномъ служеніи). Скоро служба Божа правитиметься.
5) Судиться, искать за обиду, жаловаться. Іди, прався на мене, куди знаєш.
6) Поправляться. Дают тото зілє худобі, щоб ся правила.
Розмовляти, -ля́ю, -єш, гл. Разговаривать, бесѣдовать. В кого батько, в кого мати, — є з ким розмовляти. Сестра з братом іздалека розмовляла.
Фелелувати, -лую, -єш, гл. — за кого. Ручаться за кого.
