Гайнувати, -ную, -єш, гл. Небречь, растрачивать, мотать. Ти ж і сам колись був таким, як ми, дукою. Хто тобі, пеському синові, звелів гайнувати батьківщину. Хто в літі гайнує, той в зімі голодує. Заробить гроші, та й гайнує їми, — нічого не зостається в його. 2) Кутить, гулять. А кум з кумою в корчмі гайнує. 3) Производить безпорядокъ. Ну бігать, гомоніть, гайнувати, — аж усе піде жужмом.
Десятникува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Быть десятникомъ.
Зазелени́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Сдѣлать зеленымъ, выпачкать въ зеленую краску.
Замути́ти, -чу́, -тиш, гл. 1) Замутить, возмутить. Воно у нас таке тихе та любе, що сказано й водою не замутить. 2) — тишу. Нарушить тишину. Навспинячки Христя ходила, щоб не замутити тієї тиші, що панувала в хаті.
Милосе́рдний, -а, -е. Милосердный. Дав єсь волю серцю мому, милосердий Боже! Приручаю тебе, серденятко моє, милосердному Богу.
Нання́ти, наньма́ю, -єш, гл. = найняти. Ще й музики нанняла і беседу привела.
Настрашувати, -шую, -єш, сов. в. настраши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Напугивать, напугать. Цю ніч так мене настрашило: ходить ти й ходить щось попід вікнами. Я тепер так дивлюся, щоб не було іскри в попелі, бо мене вже настрашило: висипала попіл під пліт та й байдуже; аж вихожу, а з-під плоту курить, — уже займається. Я свою дочку собаками настрашила, щоб на вулицю не вибігала.
Обіграти Cм. обгравати.
Понастобурчувати, -чую, -єш, гл. То-же, что и насто(в)бурчити, но во множествѣ.
Царок, -рка, м. 1) Загороженное мѣсто подъ печью или подъ поло́м крестьянской хаты, гдѣ держатъ дом. птицу. 2) Вообще огороженное мѣсто, загородка, напр. для телятъ. Ум. царочок. Повний царочок білих курочок.