Бідність, -ности, ж. Бѣдность, убожество, нищета.
Бліх, -ха, м. 1) Бѣленіе (полотна и пр.). 2) Бѣлильня. Мали сад заводить за старим бліхом.
Дібровистий, -а, -е. Богатый дубравами.
Лича́к, -ка́, м. 1) Обувь изъ лыка, лапоть. А постіл личака да й попережає: ой коли ти постіл, то іззаду постій, ой коли ти личак, то попереду гоп-цак. Неси, Боже, в чоботях, — дамо личаки. 2) Веревка изъ лыкъ. 3) Простолюдинъ, простой человѣкъ. Ходили тогді в кармазинах тілько люде значні да шабльовані, а міщане одягались синьо, зелено, або у горохв'яний цвіт; убогії носили личакову одежу. Через те козаки дражнять було міщан личаками.
Льос, -су, м. Жребій; судьба; удѣлъ, участь. Єдну шату Христову пошарпали, а о другій кидали льоси. Я в тому невинна, льос тому владає, заказує рідний отець і мати не дає. — На що ж, невдачнице, на льос нарікати? Лучче сказать: нехороший, не можу кохати.
Позав'язуватися, -зуємося, -єтеся, гл. Повязаться (о многихъ). Усі дівчата наші новими хустками позав'язувались.
Проїзджати, -джа́ю, -єш, гл. = проїздити. Там пан Василько проїжджав. Десь мій милий на Вкраїні на конику проїзжає.
Ринок, -нку, м. Рынокъ. Я пшениці не жала, ячменю не в'язала: була на ринку, пила мед-горівку. Ум. риночок.
Умець, умця и умцю, м. Ум. отъ ум. У його умцю за дурну вівцю.
Шкураття, -тя, соб. Куски кожи. Позбірав шкураття.