Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вартник, -ка, м. = вартівник. Прийшов на другу варту, — пустив го вартник. Гн. І. 193.
Відхаювати, -хаюю, -єш, сов. в. відхаяти, -хаю, -єш, гл. Отхаживать, отходить, спасти отъ смерти. Царь мусив прохати у Мазепи на дванадцят день згоди, поки відхаяв Палія. ЗОЮР. І. 116. Мати відхаяла сю бідолашну жінку. К. МБ. X. 19.
Допріка́ти, -ка́ю, -єш, гл. Упрекать.
Наоста́нку, наоста́нці, нар. Наконецъ; въ концѣ. Може б ще я здужав наостанку віку вам заграти, голосно заспівати. ЗОЮР. І. 187.
Оминати, -на́ю, -єш, сов. в. оминути, -ну, -неш, гл. = обминати, обминути.
Отсе нар. Вотъ, вотъ это. Отсе ви, братці, не добре зробили, що напилого козака гуляти пустили. Н. п. Отсе тобі, козаченьку, три дороженьки вкупі. Чуб. V. 940.
Пороскурювати, -рюю, -єш, гл. Раскурить (во множествѣ). Пахучії ладани пороскурювані. Грин. III. 142.
Примінитися Cм. примінятися.
Тетера, -ри, ж. = тетеря. Летіла тетера, не вчора — тепера; упала в лободу, шукаю не знайду. Ном. № 132, стр. 294. Ум. тете́рка, тете́ронька, тетерочка, тетірка. Чуб. IV. 412.
Щавій, -вію, м. = щавель, Rumex Acetosa. Вх. Пч. І. 12.