Брязнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ брязкати. 1) Зазвенѣть, звякнуть. Брязнули ключі од комори йдучи. Здорова була, дівчинонько! — як на струні брязнуло обік мене. Брязнув гаманом на стіл. Ось і у всі дзвони брязнули. 2) Упасть, ударяясь о земь. Горщик як брязне об піл. Мати зробилась як крейда біла, так і брязнула об землю. . На яку коняку не покладе руку, вона з усіх чотирьох і брязне. 3) Ударить. Брязнула невістку по зубах.
Віщівник, -ка, м. Вѣщунъ, предвѣстникъ. Бо то ворог нещасливий, віщівничок барз правдивий. Ум. віщівничок.
Жу́белиця, -ці, ж. Навозный жукъ, Scarabeus stercorarius.
Заплі́снявіти, -вію, -єш, гл. Заплесневѣть, покрыться плѣсенью.
Кичера, -ри, ж. Гора, покрытая лѣсомъ, кромѣ вершины. Ум. ки́чірка.
Настирюватися, -рююся, -єшся, сов. в. настиритися, -рюся, -ришся, гл. Надоѣдать. надоѣсть, опротивѣть кому своей навязчивостью. Так уже настирилась мені, що вже не знаю, як од тебе одчепитись. Старшина настирився людім, крий Боже! бо не одного й не другого скривдив. Настирився людім, то й віддали в москалі, бо як стеріг ліса, то все людей бив своїх.
Облопатися, -паюся, -єшся, гл. Обожраться.
Поминати I, -наю, -єш, сов. в. пом'янути, -ну, -неш, гл.
1) Поминать, помянуть, упомянуть, назвать по имени. Хто мене пом'янув, щоб той не минув.
2) Поминать, помянуть (усопшаго). Хреста ніхто не поставить і не пом'яне.
Проковтнути, -ну́, -не́ш, гл. Проглотить. А лисичка його — гам! та й проковтнула.
Тріскати, -каю, -єш, сов. в. тріснути, -ну, -неш, гл.
1) Издавать трескъ, трещать, треснуть.
2) Лопаться, трескаться, треснуть. Кінь тріскає, — говорятъ, когда у коня трескается кожа. Грав він довго, раз весело, що аж серце тріскало. Від жару й камінь трісне. Щось трісло.