Белькотіти, -чу, -чеш, гл. = белькотати. Засідатель обмахується та белькотить.
Висвітити, -ся. Cм. висвічувати, -ся.
Женьки́ня, -ні́, ж. = жниця.
Зломити, -млю, -миш, гл.
1) Сломать, сломить. Із дерева сього зломити ти мусиш гільку хоть одну. Ой зломлю я і стопчу я рожу з калиною. Ми перстенчик зломимо, тобі жони не дамо. Прудко гонить, голову зломить.
2) Нарушить. Не зломлю... закону.
Осмеркнутися, -неться, гл. безл. = осмеркнути 2. Осмерклось; приїхали старости і молодий увійшов.
Пак Частица, вставляемая въ рѣчь въ значеніи отчасти подобномъ русскому «бишь». Як пак його звуть? А де ж Ганна, Катерино? Я пак і байдуже. Я пак і забув те зробити, що ви мені казали. Оттак пак! Іще що вигадай!
Перекоржавіти, -вію, -єш, гл. Изсохнуть (о кожѣ). Кожух після дощу перекоржавів.
Поперемлівати, -ва́ємо, -єте, гл. То-же, что и перемліти, но во множествѣ.
Уточувати, -чую, -єш, сов. в. уточити, -чу, -чиш, гл.
1) Нацѣживать, нацѣдить, наточить извѣстное количество. Меду та оковитої горілки вточила. Ренського вточіте. Піди, хлопку, до лідниці та уточи пива.
2) Вонзать, вонзить. Вточив в нею сокироньку — задав єї муки.
Чуйний, -а, -е. 1) Чуткій. Чуйними ушками в садочку надслухає. Татарина чуйним він чує ухом. Велико чуйна до краси і сили рідного.... слова. 2) Бдительный. Будь чуйний. 3) Сознательный, въ сознаніи. Меланія зовсім чуйна була: хоч очі од спання помаліли, та дивилися.... жваво. Ум. чуйненький. Старесенька, малесенька, ледві од землі видно, а ще чуйненька, говірка.
