Добача́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. доба́чити, -чу, -чиш, гл. Видѣть, увидѣть, замѣчать, замѣтить, примѣчать, примѣтить. Старі очі не так добачають, як бачили давно колись. А Катря стоїть коло стіни.... бачу — зомліває. Добачає те й мати. Не добача́ти. Дурно видѣть; не замѣчать. І ноги не держуть, і не дочуваю, і не добачаю. А зо мною зустрінуться, мов не добачають. Ти, як дитина, свого лиха не тямиш, не добачаєш.
До́грабки, -ків, мн. Конецъ сгребанія, уборки сѣна.
Друкува́ння, -ня, с. Печатаніе.
Лупа́к, -ка, м. Преим. во мн. лупаки́. Шелуха и крупные отруби, остающіеся послѣ просѣиванія муки.
Миготли́вий, -а, -е. Блещущій.
Оконом, -ма, м. Экономъ, управляющій экономіей. Побачив Оксану наш пан окопом.
Покрівля, -лі, ж. 1) Кровля. Стріха місцями повигнивала, покрівля де-где провалилася, вікна побиті. Ключ у нас завжде лежав під стріхою у покрівлі. 2) Глиняная покрышка для ульевъ.
Покружляти, -ля́ю, -єш, гл.
1) Покружить, покружиться (летая, ходя, бѣгая).
2) Попировать.
Попідіймати, -ма́ю, -єш, гл. То-же, что и підійняти, но во множествѣ.
Почередникувати, -ку́ю, -єш, гл. Побыть пастухомъ коровъ.
