Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бриль, -ля, м. Шляпа. Чуб. ѴІІ. 413. Старий сидів в сорочці білій, в брилі, на приспі. Шевч. На голову бриль наложив. Котл. Ен. І. 27. простий бриль. Соломенная шляпа, сшитая изъ гладкой, не зубчатой соломенной тесьмы. Чуб. VII. 413. Ум. брилик, бриличок, брилець.
Глушко, -ка, м. Глухой человѣкъ. Аф. 361.
Зазу́блювати, -люю, -єш, сов. в. зазуби́ти, -блю́, -би́ш, гл. 1) Загинать, загнуть крючкомъ. 2) Дѣлать, сдѣлать зазубрины (на лезвіѣ и пр.), зазубривать, зазубрить. Ніж зазубив. 3)зу́би. Выставить зубы? оскалиться? Встрѣчено только въ нар. поговоркѣ: Лізе кусіка з-за сусіка, зуби зазубила, очі заочила, руки заручила, ноги заножила. Зоря, 1883, стр. 323.
Корононька и короночка, -ки, ж. Ум. от. корона.
Наверзти́ся, -зу́ся, -зе́шся, гл. Представиться, привидѣться, попасться. Як наверзеться на очі, то й куплю. Черк. у.
Невірний, -а, -е. 1) Недовѣрчивый. Ой ти, невірний-невірниченько, не віриш мені й мому личеньку. Чуб. V. 683. 2) Невѣрный, не заслуживающій довѣрія, измѣнчивый. З невірною дружиною куди піду, то загину. Н. п. 3) Невѣрующій. Невірний гірш жида або турка. Ном. № 2. 4) Невѣрный, не христіанинъ. 5) Плохой, дурной. 6) Худой, болѣзненный. Сухий, невірний, як шкелет. Котл. Ен. VI. 19. Ум. невірне́нький. Перше було ходить у невірненькій свиточці, а тепер вже на йому жупан. ЗОЮР. І. 294.
Поверх нар. 1) Сверхъ. І сліду нема, мов поверх води поплили. Шевч. 296. 2) Выше, надъ. Як дуже зілля кипить — милий поверх дерева летить. Ном. № 231. 3) Наверхъ. Кожух носить навыворот шерстю поверх. Стор. МПр. 169. 4) Свыше. Поверх сотні. Хотин. у.
Примус, -су, м. 1) Принужденіе. Ном. № 11341. З примусу. По принужденію. 2) = принука 2. Ном. № 11889. Доволі й примусу було, — не так, як ув инших, що все, мовляв, було, усе було, тільки примусу не було. Якось, бачте, ніяково гостеві їсти й пити без примусу. Г. Барв. 425.
Стародуб, -ба, м. Раст. Laserpitium latifolium L. Анн. 186.
Убурюватися, -рююся, -єшся, сов. в. убуритися, -рюся, -ришся, гл. Испускать, испустить урину, замочиться. Ном. № 14298.