Вимовляти, -ля́ю, -єш, сов. в. вимовити, -влю, -виш, гл.
1) Выговаривать, выговорить, произносить, произнести. Що вимовиш язиком, то не витягнеш і волом. Мила ж йому у погоню з плачем вимовляє: вернись, милий, голубчику, вернися додому.
2) Выговаривать, выговорить, обусловливать, обусловить. Я умовився за 20 рублів грошей, та ще вимовив собі кожух та чоботи.
3) Укорять, укорить, дѣлать, сдѣлать выговоръ.
Ґа́здочка, -ки, м. Ум. отъ ґа́зда.
Єпи́скоп, -па, м. Епископъ. Хто приїхав? — рознеслось по залі. — Ректор академії! єпископ! митрополіт.
Забухи́кати, -каю, -єш, гл. Закашлять глухо и сильно.
Крикливий, -а, -е. Крикливый. Ірися... цьохля проклятуща... крикливійша із щебетух.
Обнімати, -ся, гл. = обіймати, -ся.
Пурнути Cм. пуринати.
Роскрівавити Cм. роскрівавляти.
Ситячий, -а, -е., Ув. отъ ситий. Очень жирный, тучный, толстый. Ситяча вівця.
Сутугуватий, -а, -е. Жесткій. Тверде в його, сутугувате мясо.
